У навчальних групах ДНЗ МВПУПІТ 2 та 12 проведено виховні години «Шевченко в моєму серці».
9 березня народився не просто поет зі шкільного портрета. Народився чоловік, який умів бути різним: упертим і ніжним, модником і бунтарем, геніальним поетом і дуже сильним художником. Саме тому Тарас Шевченко досі не виглядає людиною з минулого — він дивно сучасний навіть через два століття.
Ми звикли говорити про нього як про автора “Кобзаря”, але перший “Кобзар” був зовсім невеликою книжкою — лише на 8 творів. І все одно цього вистачило, щоб українська література вже ніколи не була колишньою. Іван Франко писав, що ця маленька книжечка відкрила “новий світ поезії”.
Шевченко був ще й дуже сильним художником. Не “поетом, який трохи малював”, а повноцінним митцем, якому Академія мистецтв надала звання академіка гравюри. Він створював автопортрети, пейзажі, архітектурні замальовки, історичні руїни, сцени з життя України. І це теж дуже про нього: він не лише писав Україну словами, а буквально малював її рукою.
І ще один цікавий штрих: Шевченко не завжди був тим суворим дядьком у кожусі, до якого нас привчили підручники. Сучасники згадували, що він умів стежити за собою, любив гарний одяг і цілком вписувався в європейську моду свого часу. Тобто Шевченко був не лише генієм, а ще й людиною зі смаком.
Він ламав шаблони вже самим фактом свого існування: кріпак, якого викупили з неволі, став академіком, автором книги, яка змінила хід української культури.
Тому 9 березня ми згадуємо не тільки автора безсмертних рядків. Ми згадуємо людину, яка зуміла стати голосом цілої нації — і водночас залишитися живою, справжньою, дуже людяною.
